Лютневим туманом зима огортає в прощанні.
Вона вимагає залишитись тут хоч на мить.
Морозним повітрям усіх обіймає востаннє
І всіх переконує, як їй усе це болить.
Мене ж не лякають її передсмертнії муки.
Її вже чекає дорога, ціною в життя.
Тож хай розправляє, неквапом, свої крила-руки.
В політ вирушає назустріч новим відкриттям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644162
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.02.2016
автор: Antonina Vinnitskaya