[i]«Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом
Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє,
яке Ти приготував перед всіма народами» (Лк. 2, 29-31)
[/i]Із глибини віків дійшло нам передання:
За три століття до народження Христа
Цар Птолемей дав мудрецям завдання –
Переклад Тори – справа непроста.
Їх сімдесят над текстом працювало
Ізраїлю найкращих мудреців.
«Септуагінта» працю цю назвали –
За кількістю перекладу творців.
В Александрії у бібліотеці
Роки найкращі мали провести.
Слова всі зважити, немов в аптеці –
Старий Завіт до греків донести.
Між мудреців була одна людина –
«Книгу Ісайї» Симеон перекладав.
«Зачала діва і породить сина…» –
Із сумнівом він в тексті прочитав.
Хотів на «жінку» «діву» замінити –
Тут ангел Божий перед ним з’явився.
Сказав, що буде дуже довго жити,
Аж поки це пророцтво не здійсниться.
Як труд його в Єгипті завершився,
На батьківщину він в Ізраїль поспішив.
В Єрусалимі там при храмі оселився,
До трьохсотліття праведно дожив.
Аж ось зоря на небі засіяла –
Звістила про народження Месії.
Пречиста Діва в яслах сповивала
Ісусика – людей усіх надію.
На сороковий день у храм внесли –
Зі старцем стрілася обіцяна дитина.
Хвалу він Богу щиро підносив –
Завершилась життя його стежина.
А нині дивний спів в церквах розноситься,
Як «Давній днями» свій закон здійснив.
І як дитина Він у храм приносився,
І старцю в руки Сам Себе вручив.
На Стрітення освячених свічок вогні
Любові Божої теплом нас зігрівають.
У темряві гріховній і пітьмі
У наших душах світлом віри сяють…
© S.Nemo
15.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644153
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 15.02.2016
автор: Finist