…………………………….

А  я  продовжую  Писати  і  ллються  сльози  по  стіні,  а  що  мені  іще  сказати  сказати  так  чи  може  ні,  забута  викинута  з  дому  у  своє  тепер  життя  і  вже  незвідана  нікому  пливу  немає  вороття.  І  ким  тут  бути  що  забути  чи  просто  всім  сказати  геть  де  взяти  сили  щоб  не  потонути  щоб  врятувати  свій  же  корабель.  Як  не  розчаровуватись  в  нікому  і  не  летіти    знов  додому  не    чути  докорів  сумлінь  і  вже  здається  що  по  всьому  ,  але    це  не  кінець  кажу  стій  прошу  остинь.  І  вже  здається  що  пустиня  ось  миля  знову  і  ще  дві,  а  ти  сидиш  як  герцогиня  у  своєму  дерев*яному  човні,  тобі  там  добре,  чайки,  мачтии,  а  я  ось  тут  на  мілині,  і  горизонти,  спуски,  варта,  а  ти  пливеш  удаль  в  човні….  І  лише  один  ратунок,    люди,  писати  Вам  ,  лити  біль,    розсипувати  слова  всюди,  неначе  люта  заметіль…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644037
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.02.2016
автор: LOKOS