(за мотивами пісні "Une vie d'amour"
- вик. Charles Aznavour))
Кохати все життя
клялися ти і я,
але життя безжальне -
окрім кохання,
існує біль, страждання…
І як багато слів
завмерло у душі
в той день фатальний...
Крізь сльози - поцілунки
гірким у серці трунком…
Йду на побачення,
Кохання втрачене
я повернути хочу знов,
Промовити тобі слова:
Любов жива!
У відповідь - твоє мовчання
На мою клятву про кохання…
Любов жива!
Почуй мої слова…
Це почуття сакральне
і магія цієї ночі -
вони пророчі...
Кохати все життя
клялися ти і я,
Але життя безжальне!
Як сумно - ми не зберегли
Кохання нашої весни…
Всі слова
кохання і надій,
Живуть ще й досі
у душі моїй.
Моя Любов –
сентиментальна,
занадто ніжні
почуття й бажання...
Невже ця ніч остання?
Твої вуста –
троянди пелюстки,
І ніжні дотики руки,
Всі почуття такі реальні!
В обіймах запалає знов
Кохання нашого вогонь,
Як спогад про спекотне літо,
І розмаїття сонце-квітів…
Кохати все життя
Клялися ти і я -
щасливий той,
хто любить!
Від перших днів
лунає в серці спів –
душі мелодія,
де тільки ти і я,
і наші почуття,
моя кохана,
люба і жадана…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО