Вона чекала тихо покарання...
Душа кохала так, що крила знов
Її віднесли в небо, де кохання
Було як святість!.. Він землею йшов...
Всі глузування несла і просила
Від Бога тільки, щоб його вберіг.
Під серцем душу дівчинки носила,
Й плела віночок-диво-оберіг.
Була весна. Співали спів пташини.
Цвіли черешні й падали дощі.
І був вінок на голові в дитини.
І перший дім для неї-два кущі.
Знайшли дитя, а матір засудили.
Лежить мертва, а судять на землі.
Байстря мале під небом народила...
Розмов було на місяць у селі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2016
автор: Відочка Вансель