Оспівана казковим голосом пташок,
Збагачена поетами в неволі,
Мотив її немов електрошок
Проходить в тілі через нерви голі...
Вона пульсує завжди у крові,
Передається в кожне покоління,
Її стежини завжди тернові,
Бо тільки так живе її коріння.
Під сяйвом нічних покривал
Омріяна коханцями на ложі,
То вічний спокій в ній, то карнавал,
Дощі кругом і дні погожі.
Занедбана буває, коли хтось
Плюндрує її словом або ділом,
А скільки зради пережити довелось!
А скільки жертвувати своїм тілом...
Та обезчестити цю скрипку неможливо,
На слух - це чиста мелодія гір,
То весело заграє, то тужливо,
Але ж, який божественний цей твір!
Ніхто не зможе заглушити цей оркестр
Й спустошити наш земний рай,
А грати вічно буде наш Маестро,
Бо українська мова - наш Грааль!
14.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643834
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.02.2016
автор: Юлія Нова