Коли можна було б мені в небо,
Не ходити по талому снігу,
Та чомусь це усе мені треба:
Захлинатись від плачу і сміху.
Коли можна було б не любити,
І стежки не вигадувать інші,
Щоб раптово тебе не зустріти,
Цю весну з ароматами вишень.
І про наше минуле забути,
Перечислити струни душі,
У блакить вже нарешті пірнути,
Стати сонцем весняних дощів.
Щоб тебе не зустріти раптово,
Заховатись від долі ударів,
Позбуватися пам’яті знову –
Був би кращий з усіх божих дарів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2016
автор: Ірина Морська