Жінка може все,
І як би ти не пер,
Та ти – її ескіз,
І ти – її шедевр!
Вона ліпити вміє
Не тільки пироги,
Дрова рубати вміє
Й косити так, як ви!
Й для чого це:
«Ой! Обережно! За кермом жінки!»
А ти попробуй сам надіти каблуки!
Чи зможеш так ходити,
Ще й попою виляти?
Нести важкі сумки,
«Машину управляти?»
Якщо запече око,
Чи голова свербить,
То ти почешеш сміло,
А жінка це терпить!
Бо в неї макіяж –
Все розвезе руками,
Зачіска помнеться
Великими нігтями.
Та ви нас не цінуєте,
В маршрутці не встаєте,
В одній руці – дитина,
У другій – три пакети!
І так, що вже сміхотно,
Ну, слів просто немає!
Жінка може все!
І кожен з вас це знає!
А двері ви не вмієте
Рукою притримати,
Хіба вас не навчили
Даму пропускати?
Та ні! Самі зайшли
Та швидко зачинили,
Й нічого, що там жінці
По носі зацідили!
Оце, буває, світло
В нашім домі зникає,
І ліфт вже не працює,
А жіночка зітхає…
На шостий поверх треба
Витягти візок,
А сходинок скільки,
Ну, добрий ще кусок…
І тут ти чуєш стукіт,
Мужчина піднімається…
Невже? Нарешті поміч!
Мрії все ж збуваються!
Такий культурний, чемний,
Прийшов і привітався,
Візочок обійшов
І на гору подався!
А щоб ти там зашпортався,
Сніжинка золота!
А виглядав здалеку
На хлопця-козака!
Не знаю, хто придумав,
Що ми слабкі, ви ж – скали!
Жінка може все,
Ми з вами сильні стали!
11.05.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2016
автор: bojkiv4anka