Тоненькою павутинкою по твоїх віях скочується роса,
Омиваючи ясним променем сумні очі та скам’янілі серця.
Легесенько повз твоє вушко минає подих,
Забираючи із собою всі загублені слова та незіграні ноти.
Блискавично та згубно над тобою проходить час,
Вимиваючи спогади та смаки, надаючи барв та забав,
Лагідно підказуючи куди йти, а звідки напевно чекати біди.
Він вбирає в себе твої страхи, сумніви, старі пісні,
Він надає тобі сили, він не лікує, а лише зміцнює твої жили.
Повільно і неохоче тебе полишає сум,
Відкриваючи двері у інше життя, новий вимір,
Наповнюючи його димом і світлом, так щоб зовсім нічого не було помітно.
Забувається минуле, відходить у небуття,
Даруючи тобі спокій, впевненість та світле передчуття.
Всі ці речі, що трапились, і ще трапляться, і нині трапляються, нададуть тобі відчуття краю,
І як тільки воно все поглине
Ти можеш знову вдавати, що я зовсім тебе не знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2016
автор: coccinelle