Акварель почуттів вигадує новий колір,
Розриває в середині цілковиту без тями тишу,
Знову потяг життя мого сходить із нових колій,
Беру аркуш паперу, та вірші я свої не пишу...
Розкладаю пензлики, ставлю триногу мольберт,
Заіскрився веселкою мій одинокий світ,
Я малюю, а отже, я інтраверт,
Не беру більш нікого в свій загадковий політ.
Оживає під пензлями з кольорових чорнил
Натюрморт, пейзаж і портрет,
Анімація серця летить десь за небосхил
У вічній дрімоті космічних далеких планет.
Мої фарби-слова вимальовують серця картину,
Я дарую планеті частинку своєї душі,
Випускаю у світ свою горем кохану дитину,
Через спеку холодну і мертві солоні дощі.
Та й дивлюся блаженно у слід тій дорозі із терна,
Не покличу назад, а то ненароком схвилюю,
Забарвлена думами моя одинока майстерня,
Я не пишу вірші, а чорнилами їх малюю.
14.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643562
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2016
автор: Юлія Нова