(присвячення всім закоханим)
Вона віддалася в полон добровільно,
В обійми шалені і шквал поцілунків,
Себе відчувала, немов божевільна,
Хмільна від п’янкого, солодкого трунку…
Кохання і пристрасть пила по краплині,
Смакуючи дотики ніжні до тіла,
В цей час купідон, що сидів на хмарині,
Із лука пускав у закоханих стріли…
Пашіло все тіло, як лава пекельна,
Що вирвалась спалахом з гирла вулкану,
Цілюща вода, прохолодна й джерельна,
Була мов бокал золотого шампану…
Дві різних стихії злилися в єдине:
Спокійна ріка і тайфун океану,
Солодка отрута і гіркість полину,
А потім акорди дев’ятого валу…
І штиль довгожданий у ніжних обіймах,
Поволі, мов хвилі, емоції стихли,
Вже інші цілунки - надійне снодійне,
І тіло нарешті спокійне і тихе…
А зорі купались в очах променистих,
Усмішка щаслива вуста зігрівала,
І музика радості, гімн урочистий,
у серці тріумфом кохання звучала…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО