А калина завстидалась
Під моїм віконцем ,
Усміхнулась і сховалась,-
Жартувала з сонцем...
Щічки зашарілись,
"Ох же сором.. ! Сором.. !"-
Пташенята-свідки -
Щебетали хором...
Не встидайсь, дівчино,
Калинонько люба,
Бо краса - від Бога,
Вона Йому - люба !
Ту красу величную
Не мож закривати ,
Дана тобі Небом,
Щоб людям віддати...
Лиш красу і цноту
Тримай для одного,
Того, що полюбиш
Від серця самого
За вікном калина
Солодко встидалась...
Зі своїм коханим
Вперше цілувалась
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова