Я потрапив у рай
Ще живим і малим...
В ту країну безмежних просторів...
Тут усюди Клондайк,
А ріка - часу плин
Зупиняється в зе́лені морі...
Спокій спраглих сердець...
Ось прозора діра,
Що поглине і вже не відпустить...
І туман - шторок швець...
Життєдайна пора...
Віддає тій дірі тіла згусток...
І виходить новий,
Мов мале немовля...
Весь оновлений став серед духів...
Індіанці прийшли
Десь з Гутина, здаля...
В їхнє пір'я один із них дмухав...
От і світ... Новизна...
Це лиш сон, а чи ні?
Ти з Скелястих? Ти наш... Чи не наш?
І природний вігвам...
...Вся душа у вогні,
І... на тобі малий лебердаш*...
Поки з нами лишись,
Ми приймаєм тебе...
Кожен вовк, кожна рись і зозуля -
То твій друг... До води
Можеш йти... До земель,
Де живеш...
Зникло плем'я...
Гуцулів...
То були індіанці,
Суперечок нема...
Повернувся туди, де мій одяг...
Вони досі не бранці -
Нас вкрила пітьма...
І лиш глибше пірнати у воду!
І так прагнеш туди -
До зелених морів
Через міст, через вічне зап'ястя...
Зло лишити в води,
Та країна - вгорі,
Там сміливі завжди мають щастя...
[quote]*лебердаш - мідний хрестик[/quote]
12.02.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643304
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.02.2016
автор: Systematic Age