Покращення я не чекаю,
Та й вже не хочу я його,
Побачила в житті всього
І того проклятого раю
Не хочу знать і знать не знаю.
Сама себе в ночі питаю,
Навіщо я тут народилась,
Зростила мене моя мати,
Щоб я зуміла розпізнати
Ту істину, пішла шукати
На своїй праведній землі.
Та долі кращої мені
Не треба!
Лиш моїй славній Україні
Над головою чисте небо
І братської любові дай.
Вовків проклятих, що у Раді
Щороку день за днем сидять,
Священний хліб наший їдять
І всі ті самі зграї всюди,
Все ті ескізи і етюди,
Все те безсмертнеє добро,
Що значиться в лапках, а то!
Всі ті всесвітні лиходії,
Одні і ті ж у нас події,
Покращення ми не чекаєм,
Бо то, що буде, ми вже знаєм.
Країна потребує змін
І кардинальних перемін!
Цю вовчу зграю, їх гієн
В шерензі вистроїти разом
І Божим праведним наказом
Очистити країну нашу
Від цеї гадської чуми
І від нечистої прокази!
Ще й прихвостні, їх богомази
Летітимуть за ними в пекло,
А от воно від нас далеко.
І щоб два берега Дніпра
Всі добрі люди підпира,
Нащадки нашої країни
Сини і дочки України,
Навіки вічної держави,
Лелеяли їі, любили,
До купи всі їі стулили,
Скарби багатої країни
Ділили порівно, бо зміни
Уже давно не за горами.
Вулкан кипить стражданнями одними
І вириває з себе люті лави!
Терпіти більше вже не має сили,
Боротись буду до згину,
Замість країни ляжу в домовину.
Нехай цвіте вона каштанами своїми,
Любистком пахне полум'я її,
Країни кращої не має на землі!
Вона живе повіки у мені,
Кохати її буду я щосили,
Навіть, коли не буде вже могили
І спогадів про мене на землі.
12.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643277
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.02.2016
автор: Юлія Нова