Не вір усмішці без обличчя,
бо це всього лиш маска.
Вона до себе вабить, кличе,
ховаючи тяжкі поразки.
Бо ця усмішка нишком плаче,
ніхто не бачить її болю.
І хоче буть вона найкращою,
бажа зігріть усіх любов’ю.
І хоче бути вона щедрою
у своїй бідності і злидарстві.
Так, щоби найбільші ледарі
зацікавились акторською спритністю.
Не вір усмішці без обличчя,
бо це лише майстерна гра.
Вона сяє доброзичливістю,
в безличності своїй вмира.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2016
автор: Вікторія Фединишин