Кап...кап...Краплиночки дощу,
Дивлюсь на них я і мовчу,
Лиш думать не перестаю
Про творчу доленьку свою.
Я до визнання довго йшла,
І плакала моя душа,
Як рідні би, здавалось, люди
Ставились зверхньо та байдуже.
Сестра і досі, мов чужа,
Бо не така я, як вона,
Їй не цікава моя творчість,
Все гроші, гроші, гроші, гроші.
Каже: їй соромно за мене,
Я ж інвалід, не бізнес-леді.
Вірші - усе моє багатство,
Читають їх - я дуже рада.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643204
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський