Я не діяч, недолюдина
Не драматург, навіть не хтось
Знаєш, я був колись дитина
Тоді, може, ще любив когось
Вас ненавиджу, жахливі люди
Так не хочу, не хочу бачити я вас
Депресія й розпач – ось мої друзі
А ви – ніщо, йдіть туди, ваш час
Я сам, бо світу – не існує
Це лиш емоції й бридкі слова
Люди – це маса, яка усе руйнує,
а я такий, мене нема
Згиньте люди, бо я не можу
зникнути самому, хоч я б охоче
як Кафка, взяв б мотузку
І тоді б життя почалось нове
Ось так. Тоді втечу
Знайду весло і човен
Настане час і я не буду
Сидіти тут, злості повен
Знайду щось інше, ніж життя
Обіймусь з красою
А ви, бридота, далі йдіть без пуття!
Сподіваюсь, помрете скоро, обійме вас морок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643144
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.02.2016
автор: Берґ