сніг
горностаєм-песце́м
по газонах побіг,
ліг
на підвіконні
пухким комірцем –
сніг
крутить світом,
як циган сонцем…
та
почалася вже
продуктивна робота:
у теплі безтурботного небуття –
випро́стує із сповиття
несвідомі чуття,
ворушиться,
усміхається проз глибину
сну –
невзабарі грядуще життя
для ковчега кожної підта́лої насінини –
намічаються береги:
усякий зародок
набуває щоднини
піднесення і снаги …
жовте і синє сниться –
я́сне сонечко і рясна́ водиця:
бубня́віють-будять зародка
майбутніх паростків лоскітли́ві крильця…
…а тут сніжинки –
вологі і важкуваті,
розгублені чи налякані:
наче у западні-
полоні
метаються у ніші віконній,
зазирають до хати -
просять порятувати…
та
для ковчега кожної насінини –
вже намічаються береги:
зелені зародки
набувають щоднини
піднесення і снаги
...немовлята-зародки -
крила-ростки:
листочки...
і квіточки
11.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643120
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.02.2016
автор: Валя Савелюк