109* тій, що серце своє зачинила для мене назавжди…
Я зречуся принад цього світу і знову
Від небес відвернусь – ради Жінки земної.
І нехай храм душі ти для мене зачиниш –
Я не зраджу коханню до тебе, Любове!..
110* дам клятву… – та як я дотримаюсь даного слова?!
Повернись! Я коліна
твої цілувати не буду!
І не буду я пестити лоно, і руки, і груди,
Дам обітницю я – буть рабом біля твого порогу,
І про мене нехай що завгодно розказують люди!
111* ти
Я світом знехтую, його
всіма принадами пустими,
Щоб у любові днів твоїх шукати щастя, сенс і рими,
І знаю: пил з коханих ніг цінніший за слова поета –
Цей світ спокушує мене лише дорогами твоїми.
112* ти коротке, Життя, – тож тебе на кохання потрачу
Не ходжу я в мечеть, ні до храмів Ісуса чи Будди,
Ти для мене – мій храм, лиш тобі я вклонятися буду.
Ніч нам вівтар кохання освятить земною любов’ю.
Ми – щасливі! Відкинь застороги Останнього суду!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2016
автор: Касьян Благоєв