Не тривож того серця, якого не любиш,
Не тривож думи світлі, тобі це чуже,
Зіпсуєш та зламаєш, навіки погубиш,
Виймеш серце з грудей та поріжеш ножем.
Не лізь в душу того, хто довірить не хоче
Своє горе чи радість в душі стереже,
Не випитуй даремно, не допитуй охоче,
Хай своє щастя-горе в собі береже.
Не завидуй нікому, бо пухлина глибока
Виростатиме в тілі, як після дощу,
Порадій і потішся, як душа одинока
Приймає на себе ту дань досхочу.
Ти не смійся з каліцтва, що тебе оминуло,
А послало другому на вік,
Помолися за нього, щоб біда промайнула
І прорвався здоров'я потік.
Не минай подаяння, як ніщий попросить,
То дай! Не минай його ти.
Він таке убрання, як у тебе не носить,
Йому ніде притулок для себе знайти.
Коли впала людина на рівній дорозі
Не насмійся! Піди й поможи
Підвести її, та ні в якому разі
Повз неї! Доброту їй людську покажи.
Не діли на хороших й поганих,
В колективі всі рівні тобі,
Так свідомість введеш лиш в оману,
Жалкуватимеш будеш тоді.
Потішатись не вздумай з провалу чужого
І кістки омивать не спіши,
Бо вже завтра залишися ти без нічого,
Тож зловтіху в собі задуши.
Простота у людини безцінна перлина,
Це як чиста джерельна вода,
Берегти її треба, як Батьківщину,
Щоб вона ще й тебе вберегла.
10.12.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643018
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2016
автор: Юлія Нова