Заплющу очі....в ніч тихую і ясну
Між обрієм спалахують вогні
Лиш серце в грудях важко...й різко тисне
На мріях лиш літаючи у сні
Із самого дитинства дивувався
Ось люди тут...всі по землі блукають
А після смерті...хто куди дівався
На кого рідні нас всіх залишають?
А йдуть вони душею до Ісуса
Ідуть на небо...там де світло...рай
Кого в житті перемогла спокуса
То підеш в низ...хоч як не обирай
Небесним силам все про нас відомо
Бо пильне Око дивиться з небес
Ми всі живем...і кожен день свідомо
Міняєм рай на чорний мерседес
Розпуста..гроші..заздрощі і гнів
Заполонили світ ...усіх кругом
Й ніхто не думає про залишок тих днів
Які прожились навпіл із добром
Я хочу бачити ...як ангел Божий віснік
Мене навідавши лиш світлом посміхнувсь
"Ходи за мною"-скаже ...я з ним зник
І разом з ним на небо повернувсь
Щоб нам пізнати Царські Ворота
І через Них знайти душі спасіння
Бо всі життєві примхи-це турбота
А душу нам спасе тільки моління....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642968
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 11.02.2016
автор: Світлоокий