Втекти, у часі розчинитись,
Повітрям ставши говірким -
Миліше, як в рутині гнити,
Ввійти в серця людські ніким…
Здається рівною дорога
І чесно ти по ній ідеш,
Не знаючи, що засторога
Мечем висить, ось тільки - де?
Сховатись здумаєш від світу,
Талуючи життя снагу, –
Дістане вирок долі, з віку,
Щоб душу відпустить нагу…
10 лютого 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2016
автор: палома