Життя людське дається раз на світі.
Воно збігає за короткі миті.
Та в'яжемось корінням до землі
Де дім батьків, де бігали малі.
Де матінка навчала нас літати
І отчий край любити й пам'ятати,
Де потом й кров'ю скроплена земля,
Де предків прах, сади, ліси й поля.
Хай доля в чужину мене закине,
Хай не побачу, як цвіте калина,
І вже давно злетіла в небо мати,-
Я вічно буду неньку пам'ятати.
Я вічно буду рідний край любити,
І до могил батьків своїх летіти.
Людина приростає до землі,
Де дім батьків, де бігали малі.
Не зраджу я святої Батьківщини,
Не зраджу милій матінці єдиній,
А буду завжди вірним їм, як Богу,
Яку б Господь не дав мені дорогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642812
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 10.02.2016
автор: Валерій