Везіння минає рано чи пізно,
Так було завжди і усіх це стосується,
Що не вбиває нас робить залізними,
Це кожен знає, не всі користуються
Що можна побачити, заплющивши очі?
Не лише темноти безкраю безодню –
Усі твої думки від ранку до ночі,
Усе, чим живеш ти і мариш сьогодні
Мрії твої легко стануть дійсністю,
Треба лише в них достатньо повірити
Геть негаразди і несумісності!
Життя лише світлими митями міряти
Щастя не є чимсь таким нездійсненним,
Треба лише його зрозуміти.
Воно завжди десь коло тебе і мене,
Наче кохання солодке священне,
І заради нього не соромно жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642756
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.02.2016
автор: Михайло Петрів