Любов літала в травах з оксамиту:
Нектар спивала, бавилась в росі,
Плела мережку з променистих ниток,
Радіючи всій твореній красі.
І жартувала з віковічним дубом –
Шептав тихенько Він їй про життя.
Вона ж його все сіпала за чуба –
Грайлива, чиста, як мале дитя.
Палка, зваблива, невимовно гречна,
Стрімка, бурхлива, як гірська вода.
Свята, як синє неб безконечна,
Любов цілюща й вічно молода!
29 травня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2016
автор: палома