Діти мої,одне прошу я
хай в куточку буде скриня ця,
вона місця лиш трохи займе,
а без неї я втрачу усе,-
так благала бабуся моя,
коли меблі міняла сім'я.
І чомусь дивувались усі,
як побачили сльози її,
ці гарячі і щирії сльози,
що забути ніколи не зможу.
-В ній,у скрині ось цій -все життя,-
згодом мовила знову вона.
-Тут є всякі мої вишиванки,-
це недоспані ночі і ранки.
Ось погляньте,погляньте самі,
який скарб помістила у ній.
Рушники,їх десятків зо три,
і серветки,і всякі хустки,
сорочки кольорові тут є,
простирадла,гаптоване все.
І портрети Шевченка й Франка
у цій скрині для вас зберегла.
А на дні ,на самому дні
є молитви вишивані.
В них просила для вас я добра,
тому скриня така дорога!
І замовкла,затихла бабуся,
а я мовила:"Вами горджуся!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2016
автор: Haluna2