рано чи пізно лиця зітруться з пам'яті
і довгі надвечірні тіні ранитимуть;
битимуться столовим кришталем
безликі пророки-наставники -
на фінішну пряму заповзатиму равликом,
заповзу - і рано чи пізно, знатиму,
ранку чекати чи вечора...
тіні в зенітах значаться
ледь помітними мазками-крапками...
і скільки у щасті радості!
скільки болю у правильних відповідях:
повідками короткими бавляться
всі, кого називав великими...
рано чи пізно усі закінчаться
фотони на сонячних ходиках -
остання вечірня зупинка:
на сходах вдавитися подивом...
так далеко чужими кривдами,
засоленими консервними ранами,
дійшли на колінах стежками мирними,
щоб знову лишитись безправними?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642315
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.02.2016
автор: Андрій Люпин