У обіймах морозу, вітру й ночі
Стоять на барикадах вояки.
Вогонь Афгану бачили їх очі,
Є поміж ними й зовсім юнаки.
Стоять бійці, про сон давно забули –
Надією народу є вони,
Гартовані давно вогнем Кабулу –
Афганської жорстокої війни.
Щоб жив Майдан, не попиралось право,
Стоятимуть вони всі до кінця,
Їх волею, мабуть, Всевишній править,
Їм зморшка-втома навіть до лиця.
Я перед ними голову схиляю,
Бо знають вони честі й волі смак,
Якби здоров’я, теж, мабуть, змогла б я
Стояти на Майдані з усіма.
8.02.2014.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642199
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 08.02.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)