до вічності мале люстерце

Життя,життя...-солодка  мить,
Казковий  ранок  для  польоту.
Житя  дзвенить,бренить,п'янить,
Дарує  крила  перельоту.

Життя-початок  в  безкінечність.
Вселяє  мрії  нам  у  серце.
Життя-це  ґречність,безперечність,
До  вічності  мале  люстерце.

Вибираєм  тут  ми  з  вами.
Вибирати  тут  ми  вільні.
Жить  словами,кулаками-
Наші  рішення  суцільні.

Там  що  буде,після  смерті?
А  буде  просто  в  тому  Краї.
Там  безсмертні  та  відверті.
Мають  Там  прості  звичаї́.

Життя-це  люстерко  у  вічність.
Що  робим  тут,те  будем  мати.
Лиш  логічність  та  величність.
По  вірі  кожному  запла́ти.

Життя  ніку́ди  не  уходить,
Не  вмираємо  ніколи.
Воно  заходить,переходить
В  світ,що  ми  перемололи.

В  світ,що  ми  собі  створили,
Живучі́  тут  на  Землі.
Що  любили  та  творили,
Відзеркалиться  в  імлі.

Створюєм  собі  реальність.
Змінити  можна  тільки  тут.
Там  безжальність  та  фатальність.
Жив  погано-маєш  бруд.

Жив  по  совісті,по  правді-
Дзеркало  дає  по  вірі.
Усе  це,справді,є  насправді.
Відбивається  по  мірі.

Кохання  хочеш-сам  кохай.
Хочеш  ніжності-будь  ніжним.
Святість,Небокрай  і  Рай
Відзеркалює  безгрішним.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642120
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.02.2016
автор: Артишук Марія