Зима і я. Одне вікно на двох,
Немов стіна, що стала поміж нами.
Тут скло мутніє, не тоді, як "вдох",
А тільки видих – робить орігами…
Мороз малює, я стираю геть…
А сніг мете, хурделиця гуляє.
Хмарину Місяць одягнув в мечеть,
Що на шпилі у хмарі ясно сяє.
Хмариста ніч. Не видно стало зір…
Сніжинки знов пішли у білий танець.
Хурделиця реве, неначе звір,
Місяць летить, немов якийсь вигнанець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642112
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.02.2016
автор: Віталій Назарук