Чому сумна таки буває доля,
Навіщо плаче,рве,кричить,болить,
У повсякчас існує лиш неволя,
А є життя без неї, хоч на мить?
І що казати треба, коли тяжко,
Коли душа, як камінь застрява,
А хочеться бува, як пташка,
Злетіти і співати, мов жива.
Життя таке різке й таке буденне,
Ніхто не допоможе у цей час.
А хочеться побачити натхненне,
Шаленне і привітне водночас.
Чи варто мати крапельку удачі,
Коли надії в серці вже нема.
І по життю тепер самі невдачі.
І каменів в душі уже сповна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641980
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2016
автор: Ashley Taylor