Тихий голос світу за вікном.
Сутінки у просторі кімнати
огортають нас своїм теплом.
Саме час, щоб пристрасно кохати...
Не чіткі вже контури речей.
Дотик тільки може все змінити,
і вогонь та блиск твоїх очей.
Саме час, щоб разом шаленіти...
Ледь відчутний аромат ванілі.
Вогник свічки вже давно погас.
Ми від дійства цього геть сп'янілі.
Геть про все забути саме час...
Мереживо білизни, шкіри шовк,
близькість, подих, рухи, відчуття...
Всесвіт зупинився та замовк -
а за мить, пішов у забуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641968
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.02.2016
автор: Юлія Сніжна