щось стискає міцно горло
і ні, - це не рука.
довкола виглядає все потворно
і кава як без молока:
бридка, пекуча й чорна.
додавати цукру сил нема
та й сенсу більше.
не хвилює кольором трава
як, власне, будь-що інше.
я так не хочу пустоти,
яка довкола в такт крадеться.
кричу їй: "відпусти",
а вона, що не вернеться
те, чого не було й, що пройшло.
це все як хвилі в морі
щоразу інші, хоч з води,
щоразу голі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641854
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2016
автор: Кіт