У волошки сині очі,
Наче Небо все у ній.
Наче Небо всіх надій,
Сині очі та співочі.
Дивиться вона очима-
Душу всю вона виймає.
До серця са́мого проймає.
Яка волошка незглибима!..
Волошка... Синя квітка поля,
Непримітна та маленька.
Поле для волошки ненька.
А вона для поля доля.
Глибина душі природи
Синя квіточка Небес.
Глянеш-ніби сам воскрес.
Квітка серця та свободи.
Волошці в очі зазираю,
Зараз я,душа та поле.
Таке Небесне та прозоре...
З волошкою у синь пірнаю.
Таким чудовим світ здається!
Скільки радості й любові!
Очі ніжно-волошкові,
Очі,мов малі озе́рця.
Волошка... Поля диво синь.
Святість Неба у очах.
Ніжність у її речах.
Кохання Божого глибінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2016
автор: Артишук Марія