Дід Михайло (за святковим столом, десь у 1960 р.):
« Лимаренки, такі люди! Такі люди!»
Моя мати, дідова невістка, іронічно:
«А! Нема таких людей!»
Дід Михайло: « І не буде, Галя!»
Лимаренки! Ми такі люди,
Що навіть в їхнім Голівуді
Нема таких людей!
Михайло дід та баба Маша
Подбали про майбутне наше
Через своїх дітей.
А діти – Ліда, Ніна, Ваня,
А також Олександр та Фаня ,-
Зросли наче дубки.
Усі отримали освіту.
Усі жили на білім світі,-
Натхненно, залюбки.
Ніхто не згинув в лихолітті.
У них, у всіх з’явились діти-
Не меньше дев’яти.
У кожного цікава доля –
Хто на заводі, хто у полі,
Таки досяг мети.
Тому скажу: «Ми такі люди,
Що навіть в їхнім Голівуді
Нема таких людей!
Бо Лимаренківська порода -
Частина нашого народу,
Його святих ідей!».
Літо 2010 року.Кривий Ріг – Дніпропетровськ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641716
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.02.2016
автор: Нікополець