Із дня в день невпинно товк
мій внутрішній голос масці:
"Повір ти, повір ще казці!..."
Людина ж людині - вовк
в рутинній дешевій ласці.
Людина людині - звір
в погоні за чимсь химерним:
хапнуть аж із неба зір,
та мало - це ж "хліб щоденний".
Вперед і назад, по колу,
нанизує в полотні,
мов хрестики, ще одні
історії Доля знову
(не схожі, та ті ж самі):
Початок й Кінець суспільний -
з бажання в бажання й - зник!
Цей світ вже напевно звик -
жаданням всім понадмірним
один наступає "Пшик".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641552
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2016
автор: Мар’я Гафінець