Тонкий кришталь звучить в душі,
Сховавшись в сутінках тепла,
А на гілках все вітражі
Та падає з небес сльоза.
Примарний дотик на руці
Того, що крицею здавалось.
Малюють сонячні митці
Та фарб у склянках не зосталось.
І павутиння на думках
Тремтить від білого меча,
Що зародився на зірках.
І згодом кам'яна свіча
Засяє незгасимим світлом.
Заснуть назавжди три грача,
Розпустяться крицеві квіти.
By М.М.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641443
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.02.2016
автор: Merida