у затінку життя, у пущі самоти,
хрести дерев поламані вітрищем,
коня душі спускай на полини,
що туляться до муру кладовища
тут спогади парують від землі,
суцвіттям павутинним відцвітають,
і долі лінії як тріщини в корі,
скриплять крізь зими стомленого гаю
тут під руїнами шепочуться кістки,
війни і мору діти-потерчата,
читай пожовкле небо, як листи,
вбирай обшир у очі непочатий
мов карби духів творять цей пейзаж,
мов невідмолена печаль легенди,
хоч тінь кида у серце смерті кряж,
останній спокій набирай в легені
крізь тебе осінь звільна протече,
в хоралах смутку чистих, літургійних,
хоч замикається це небо гробове,
твій образ - на гравюрах нерозвійних
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641439
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.02.2016
автор: Віталій Стецула