Його очима ніби плакав Бог!
Хай скаже хтось: "Чоловіки не плачуть"
Не сльози то - правдивий епілог,
Жахливих снів, що він ночами бачить.
Не сльози то - безмовний, дикий крик
Пекучою ропою ллє назовні...
Він сильний, він здаватися не звик,
Та серце рве несамовита повінь,
Нещадний, неприборканий потік
Із спогадів, які забуть не можна:
Кров побратимів на руках своїх,
У піднебесся погляди порожні.
Суцільний ряд безглуздих домовин.
Тремтять дрібненько на могилах квіти.
Обличчя сірі матерів, дружин...
І з всім ось цим йому потрібно жити!
То ж хай з сльозою виллється з душі,
Хоча б маленька частка твого болю!
Не сльози то... То тільки сум дощить
І поряд тихо плаче Бог з тобою.
Козак Наталія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641257
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 04.02.2016
автор: Ниагара