Мене вражає логіка совкова,
Застиглі штампи, міфи і казки.
Часів минулих пам’ять вибіркова,
Московських зомбі вишиті зразки.
Їх спогади про ліки безкоштовні,
Безплатні вузи, школи, дитсадки…
Які були вожді близькі і скромні.
Ліси доступні, ріки і ставки…
Зате мовчать про геноцид століття –
Мільйони вбитих голодом людей?!
Концтаборів Мордовії жахіття…
За колоски, розстріляних дітей?!
Як українців у котлах вбивали
Кремлівські генерали у війну?
Беззбройними на танки посилали,
Невже ТАКЕ забули? Не збагну!
Забули про селянську, рабську, працю
За п’ятдесят грам хліба трудодень?
Як бригадир гонив голодну бабцю
На бурякову ниву день у день?
Я не забув! Й не хочу повертатись
В країну кровожерливих катів!
Я буду без надії сподіватись,
Що прийде день без бідних й багачів!
Настануть Мир і спокій в Україні!
Всі олігархи кануть в небуття!
І залунають співи солов’Їні,
Заможним стане кожного життя!
Нам треба жити з вірою в майбутнє,
Забути затхлу вату й нафталін!
Тоді суспільство буде в нас могутнє,
Й піднімемось назавжди із колін!!!
Слава Україні! Кіндрат & Корінь. 01.02.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641248
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.02.2016
автор: Кіндрат Корінь