Мне стыдно за то,
Что с вами я жил,
В трудную минуту
Кусок хлеба делил.
Вместе в песочнице
Наши дети играли,
Что всех мы когда-то
Братьями называли.
Теперь лишь понял,
Как я ошибался,
Своей наивностью
Подлости поддался.
Своим вы обманом
Ко мне подошли,
Всё, что сумели,
Себе отняли.
С громким призывом:
Скорей спасать нас.
Пришли и забрали
Вы Крым и Донбасс.
Скажите, ребята:
Вы что натворили?
Своих же соседей
Вы жизни лишили!
Скажите, ребята:
Зачем вам нужна,
Мой дом, моя жизнь
И наша земля?
Переклад:
Тепер я соромлюсь,
що поряд я жив,
в хвилину важку
кусок хліба ділив.
Що разом в піску
наші діточки грались,
однією сім’єю
ми досі вважались.
Тепер зрозумів лиш,
що я помилявся,
своєю наївністю
зраді піддався.
Нахабно з брехнею
До нас ви прийшли,
І все, що зуміли,
собі загребли.
Із гаслами, ніби,
Спасати всіх нас,
хотіли забрати
ви Крим і Донбас.
Скажіть, супостати:
-Що ви наробили?
Адже, не одне так
життя загубили.
Скажіть, супостати,
Посланці кремля:
-Навіщо вам дім мій
І наша земля?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641217
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2016
автор: Ольга Калина