Так безжально посміялись
Люті вітрюгани
Наді мною й над тобою
Плачуть дідугани.
Не хотілося - жилося,
Захотілося і щезло.
Наше щастя розійшлося,
Тихо вітер свище.
Так, правду кажуть:
Я не мріяла, а жила.
Так, нікому не розкажу
Як тебе колись любила.
Так, все зникло і затерлось -
Кляті вітрюгани
Дмуть в вікно пилюку:
Плачуть дідугани.
Не дивись у мої очі,
Висохли у юні літа.
І не згадуй серед ночі
Ті літа прожиті.
Не підемо вже шляхами,
Що колись ішли пліч-о-пліч,
І не скажуть: "Для Оксани
Квіти ці". На дворі осінь,
Чи зима, весна чи літо?
Не дивлюся за вікно і
Тому не знаю.
Ти також не глянь туди,
Щоб не зрушити надії,
Нехай спить собі дитя,
Ти забудь про наші мрії.
Знаю я чого ти прагнеш..
Знаєш ти що люблю я.
Всі слова давно затерлись
І ніхто не змиє бруду,
Що налип на них шарами.
Не дивись у мої очі,
В них ще більше тепер ночі.
Кляті вітрюгани
Посміялися і щезли.
Біль лиш залишили.
Подивися, для Оксани
Квіти в дім її принесли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641163
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2016
автор: Окса555