Над озером.
Струнких ялин темно-зелені вежі,
Над кригою завмерли у чеканні.
Чекають мить весняної пожежі,
Коли земля із небом в паруванні
Зіллються разом у щемливім шалі
Веселих фарб та щебетливих звуків.
Серпанком ніжним заяскріють далі,
Повернуться птахи з доріг розлуки
До цих ялин, до очеретів милих,
Де їх чекає нове гніздування,
Яке на чужині ночами снилось
Омріяними піснями кохання.
Прийду і я під ці ялини темні
Немов у храм для таїнства причастя,
Аби для тебе в полум’ї зеленім
Набрати у долоні квітів щастя.
Ми їх сплетемо у вінок барвистий
Та пустимо на води річки Долі,
Щоб нам у парі нерозлучно жити,
Як нам судилось по Господній волі.
01.02.2016 8:40:49
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2016
автор: dovgiy