[i]Байка.[/i]
Ходить лісом Муза й плаче:
Ніби я й не я, неначе…
Обскубли вже мої крила…
Що ж я, люди, вам зробила?
Я натхнення вам давала
І на крилах піднімала.
Всіх здіймала аж за хмари,
І гасила людські чвари:
Щоб ви серцем говорили,
Зла і бруду не носили,
І кохало щоб серденько
В мирі, в радості, тихенько.
Поробились всі поети,
Мчать, як в космосі ракети.
Всі скубуть і роздягають –
Встиду й сорому не мають.
Не русалка ж я Поліська,
Але ходжу ось – голіська!
Люди, змилуйтесь – благаю.
Я ж бо вас не ображаю.
Голу виставили – сором!
І витріщуєтесь збором!
Люди добрі, схаменіться!
Хто напився, – тверезіться!
Будьте газди в себе в домі,
Щоб не згинути в Содомі!
Заберіть мене з обложки!
Майте сорому хоч тхрошки(і).
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641023
Рубрика: Байка
дата надходження 03.02.2016
автор: Тріумф