На когось удома чекала вагітна дружина,
А в іншого четверо діток дрібненьких росло…
Війна не зважала і цілила кожному в спину,
Таке ж бо у неї криваве страшне ремесло.
А лихо – близнятко війни, ненажерливе, хиже
Гуляло по світу в обіймах міцних сатани:
Від неба Синаю майнуло на площі Парижу,
В сирійських містах не лишило «живої» стіни.
І може, давно вже б зірвалася в прірву планета,
Та є ще на світі сильніше за вибухи щось:
Дитячі малюнки і щира молитва поета,
А ще ті квітки, що уперто кладуть до посольств…
Автор вірша - Валентина Попелюшка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2016
автор: sanator