Затям, подорожній: як прийдеш у Спа...
Ні Спарти тут, ні спа-салону...
Лиш вічність похмура із тиском канав,
Мов гейзери... Вічність без скону...
Дроти обтинають полотна небес,
Вігвами опорою служать...
І падає небо, з нього сходить Зевс...
Ну як ти там в Греції, друже?
Минули роки... Знов incognita... Знов...
Многогрішний... Григорій... Сюди!
Ти побачив усе, і побачиш, либонь,
Той пейзаж...
Відведи до води...
Пробудись, сивий дух, що живе в цих лісах,
Заспівай свою пісню бувалу...
Ти уже у воді, з тебе змито весь прах...
Дні і ночі повільно минали...
Наша ватра палала, нас Фогник гортав,
Закутував в плед свій прозорий...
Ми всередині спали... Ні, не спали... Пітьма...
І дивилися фото із двору...
Співали пісень під гітару з краплин,
Їли ягоди ще не примерзлі...
І думали... Сотня минула годин...
Застрягли у часі над плесом...
Склалось враження, мов світу ліку нема...
Все спинилось, лиш дихає вітер...
Тож затям, подорожній: ти прийдеш у Спа...
Варто тільки цього захотіти...
03.02.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640837
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.02.2016
автор: Systematic Age