Нема почуттів аніскільки.
Висохли води душі
Стіл, чашка, привид домівки
Тінню твоєю пашів.
Подив і сум співчувають.
Пустка - заходь, страх? - сідай.
Мовчки із вами злітаю
В гості минулого край.
Дивно чекати і знати,
Вірити в нові стежки...
Нащо було й не пускати
І дозволяти іти?
Вилились тіні й чорнила
Біле, заляпало, вщент.
Знаю, за що я любила.
Знаю, і пишу лиш "end".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640800
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2016
автор: тепла осінь