Я розчиняюсь в мареві автострад.
Невже ті голоси в моїй голові іще не замовкли?
Я хочу бути чимось важчим, ніж космос,
Я хочу бути чимось легшим, ніж пір'я.
Наступного дня знов треба вставати.
Навіщо? Та хто його знає, просто потрібно.
Потрібно зливатись із натовпом сірим,
Потрібно розповідати колегам про свої вихідні,
Потрібно брати відпустку і знову нікуди не йти.
Ті голоси в моїй голові все ще говорять.
Кричать, репетують, попрікають мене в своїх бідах.
Їхні вуглеводи вже з'їли своїх ненаситних,
Їхні білки вже розпухли до розміру Сонця.
Планети в галактиках кави і всесвітах чаю
Злилися у марево моїх автострад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640784
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 02.02.2016
автор: Терпка М`ята