Буду, буду злітати вітром!
Знову хмари зривати з даху.
Щоб нарешті, щоб трішки світла
захопити. Та так, з розмаху,
увірватись у сон спустілий,
розметати по ньому зорі.
І промінням, з всієї сили,
розігріти твої простори.
Розцяцьковану мрію сонцем
уплести у твоє волосся,
поки спиш. Щоби вранці з денця
літо в серці все ж піднялося.
Й понесло тебе в день строкатий,
повний шалу, вогню, горіння....
Як же...Як же тобі сказати?
"Милий, ось - я, любов й спасіння!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2016
автор: Мар’я Гафінець