[youtube]https://youtu.be/uGpa5r_BC1Y[/youtube]
Час спливає, а ми...топчемося на місці,
Час спливає, мов той вітровій пустельний,
Світ гойдає нас у колисці,
Як малих, нерозумних дітей...
Час спливає, а ми...Не згасили вогонь
І багаття палає у кожному серці...
Час спливає...Ось, сурми заграють...
І покличуть до пекла чи раю.
Час спливає, а ми...топчемося на місці,
Не створивши нащадкам свобідного краю,
Ген, за обрій летять душі воїнів світла,
Їх покликав Всевишній ...Та комусь цього мало...
Час спливає...
*******
СВОБІ́ДНИЙ, а, е, заст. Вільний. Вдень Ворони були повними панами, кракали, сиділи по деревах і скалах, чули себе вповні свобідними (Іван Франко, IV, 1950, 96); Розмова йшла свобідна, різнобарвна і легка (Іван Франко, VII, 1951, 107); Ти [поете] — цар. Шануй свою самотність і свободу, Прямуй, куди тебе свобідний манить ум (Микола Зеров, Вибр., 1966, 396); Мов свобідний орел, моя думка в просторах шугала (Микола Вороний, Вибр., 1959, 99); В його мозку родилися прегарні картини вольної волі, свобідного ділання (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 55); Коли не було інтелігенції в церкві, о. Василь почував себе свобіднішим у повчанні селян (Осип Маковей, Вибр., 1956, 325); Зачепив [Василь] вірьовку за гвіздок, рвонувся всім тілом і — почув руки свобідними (Гнат Хоткевич, I, 1966, 116).
**********
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640753
Рубрика: Верлібр
дата надходження 02.02.2016
автор: Макієвська Наталія Є.